Історія сіамської породи кішок

Батьківщиною сіамських котів є Таїланд. Там ця порода раніше вважалася священною, її шанували в храмах та охороняли законом. В королівській сім’ї сіамська кішка використовувалася для проведення деяких ритуалів. Через все це вивозити цих котів за кордон було заборонена. Однак,з часом, вона все одно потрапила в Європу.

До речі про вузлики, – колись в Таїланді наявність вузликів і заломів на хвості вважалось характерною ознакою особливості кішки. Зараз вже відомо, що вони утворювались в наслідок схрещування близьких родичів. В наш час наявність вузликів чи заломів вважається дефектом.Сіамські коти часто згадуються в таїландських легендах і оповідях. Наприклад, в одній з них говориться, що кішка цієї породи завжди супроводжувала тайську принцесу під час купання в річці. Принцеса перед купанням знімала свої обручки та насаджувала на хвіст кішці, щоб та оберігала їх поки господиня купається. Одного разу кішка загубила обручку і з того часу принцеса завжди зав’язувала їй вузлики на кінчику хвоста.

Навіть зараз достовірно не відоме походження сіамських котів. Найімовірніше, ця порода походить від диких бенгальських котів. Доказом тому служить той факт, що у сіамських котів, як і в диких бенгальських, термін вагітності становить не менше 65 днів. Це при тому, що у всіх інших порід термін вагітності становить від 55 до 65 днів.

В Європі порода почала поширюватися в кінці 19-го століття, коли англійський консул привіз перших кішок, які були подарунком самого тайського короля Сіама. До Америки й інших країн порода добралася трохи пізніше. Сьогодні сіамські коти бувають близько 40 різновидів, серед яких є і монотонні (чорні, лілові, блакитні, кремові та інші).

Породисті сіамські коти мають коротку, блискучу і щільну шерсть, витончені форми тіла. Останнє забезпечується невеликим розмірами та вузьким кістяком. Водночас сіамські коти володіють досить потужними і мускулистими плечима та стегнами.

Головною ознакою сіамської породи є колір та форма очей. Представники породи майже завжди мають яскраво-блакитні (іноді зелені) очі мигдалеподібної форми. Не менш важлива ознака сіамських котів, про яку ми вже згадували вище, – це  це забарвлення їх кінцівок і «маска» на обличчі. Пояснюється таке особливе забарвлення коливанням температури шкіри: в крайніх точках вона нижча, а тому шерсть там містить більше темного пігменту.